На репетиційній кімнаті ірландських міських гравців плакати на стіні-це зразки історії продуктивності компанії: Класика 20 століття, майже всі. Звичайно, “Танці в Лугнасі” Брайана Фріля та “Чекаючи Годо” Семюеля Беккета. “Красуня королева Лейна” Мартіна Макдона і “Вейр” Конора Макферсона.
Єдиний дивний заголовок-“Happy’s Leper” Ларна, майже моргаючи від кадру, що пропонує “інвалідам Маудлін-Чірі” Кузена “Інваліда Іншіана”.
Для ірландських міських гравців це вигаданий дублінський театр Кіара Елізабет Сміт, нова комедія за кулісами “Ірландське місто” – “Щасливі прокажеві” популярні. Тепер деякі виробники ведуть компанію на Бродвей у подальшій роботі автора. Але минуло лише кілька тижнів, перш ніж вони поїхали до Нью -Йорка, і драматург Бренда Мейні вже був шахрайством. Сценарій, який вона щойно виступила, – це сучасна юридична драма щодо сексуальних нападів, встановлених в Англії.
Для Констанції (абсолютно смішної Кейт Бертон) це було членом рейтингової компанії, і така драма зовсім не ірландська.
Британська режисерка сценарію Анжела Рід зазначила, що за визначенням це відбувається тому, що Ейслінг є.
“Так,” Констанція дозволила її голосу піднятися “, але де Ролінг -пагорби, де бруски, чому всі живі?”
Лінія сміялася з ірландського репертуарного театру, аудиторія якого була наповнена аудиторією в ірландській класиці, а теми багаторічних рослин були ідентичністю та культурою, навіть якщо теми не були загальнодоступними у виставі. У “Ірландському місті” вони є центром. Заголовок теж кивнув їм. Ірландське місто в Дубліні виникло в 15 столітті, коли британці заборонили ірландському народу жити в місті.
Сцена “Ірландія” від Colm McNally режисера Нікола Мерфі Дюбі – це драма, яка і ухиляється від творчих нетрів і використовує її як ярлик до популяризації. Констанс та її актор Куїн (Кевін Олівер Лінч) скоріше беруть участь у драмі на Бродвеї і дозволять їм робити ірландський акцент, щоб американці вирвали.
Не в Куїна багато на своїх слідах. Сказавши йому скористатися акцентом на Делі під час репетиції, він отримав настільки підсумки, що їхній супутник Актора Делі Сіофра (Саорі-Моніка Джексон з “Деррі дівчата”, яка привела до неї нью-йоркську сцену), піднялася зі свого крісла, ніби вона збирається боротися з ним.
Ідеальна форма «ірландського міста» може бути стрункішою, і розтоплення в письмовій формі може отримати користь від більшої кількості визначень. Але остаточний виступ Бертона був у неділю, і він був захоплюючим. Констанція має всю злобу комфорту чаю, з отрутою на ній. Існує поширений карнавал, коли вона, Сіофра та Квін розкривають свої колективні знання про Ірландію для розробки альтернатив сценарієм AISLING.
До речі, нещодавній сценарій Сміта, як і низький, є сучасною роботою з травми та універсальності сексуального нападу. З «Ірландським містом» вона хитро вказує, що культурна ідентичність може використовуватися як обмеження незалежно від її відношення до реальності.
Внизу, Дубей вишикував коридор на старому плакаті представницької програми Ірландії, керуючи ще однією світовою прем’єрою на невеликому етапі другого етапу: “Тон Чорного Вулфа”, сольна виставка, створена та виконана Кваку Фортуне. Він носив піжаму, штани, тапочки та халат з капюшоном, граючи Кевіна, молодого чоловіка, який майже негайно помітив глядачів і раціоналізував наше існування таким чином, що мало сенс до його дискомфорту.
“Я створив тебе”, – сказав він, очі яскраві. “Так”.
Кевін голосно оголосив своє минуле в цій області куріння бетону та плитки, де дерево не виявляє ознак життя. (Костюм і костюм – від Марі Кірнс.) Двері з одного боку повертаються до психіатричної лікарні. Кевін, який страждає від біполярного розладу, є пацієнтом.
Програма була розроблена та представлена представником Ірландії та Дублінською компанією Fishamble з спільної програми Трансатлантичної комісії.
Кевін – син західноафриканської матері та ірландського батька, а Кевін каже ірландців, і коли він відчуває фанатик, пісня ірландських повстанців іскрить ірландського героя в епізоді маніакальності: “Я Фіон Маккумхаїл, я Майкл Коллінз, я Майкл Коллінз, я Тон Вулф”, – сказав він сам. ”
Це драма про психічні захворювання, глибока драма про ідентичність – її спадщину; його розрив; Потворне расистське допит. Як і Кевін, це ірландець.
Ірландія місто
До 25 травня в Ірландському репертуарному театрі на Манхеттені; Irishrep.org. Час роботи: 1 година і 30 хвилин.
Тон чорного вовка
До 1 червня в Ірландському репертуарному театрі на Манхеттені; Irishrep.org. Час роботи: 1 година і 5 хвилин.
Leave a Reply